1. Словник української мови в 11 томах

захмелитися

ЗАХМЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., рідко. Те саме, що захмелі́ти.

Здається, Федір і захмелився добре (Мирний, IV, 1955, 233);

[Катря:] Полечу я зозулею до нього, до мого милого, край віконечка сяду, закую-зястогну, тугою обійму його серце, нехай згадає воно, як колись любилися, як з кохання того захмелилися… (Стар., Вибр., 1959, 217).

◊ Голова́ захмели́ться кому, у кого — хтось захмеліє, сп’яніє від чого-небудь.

У саду листя шаруділо під ногами і так гостро запахло осінню, аж голова дівчині захмелилася (Головко, II, 1957, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захмелитися — захмели́тися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. захмелитися — док., (сп'яніти) захмеліти; (похмелитися) ев. прополоскати горло. Словник синонімів Караванського
  3. захмелитися — -люся, -лишся, док., рідко. Те саме, що захмеліти. Великий тлумачний словник сучасної мови