захорувати

ЗАХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ЗАХОРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., без додатка і на що, діал. Захворіти.

Отже як став старий [дід Улас], немічний, та ще й захорував до того,— так його й одпустили з двору, щоб не переводив даремно панського хліба… (Мирний, І, 1949, 148);

Жінка його захорувала на сухоти (Л. Янов., І, 1959, 377);

Покинули хату свою, ішли, довго-довго йшли. По дорозі захорів у неї брат маленький (Головко, І, 1957, 91);

// за ким, перен. Болісно пережити відсутність кого-небудь.

Вона не раз перед багатими сусідками, немов ненароком, споминала, як то панна аж захорувала за її Даркою (Л. Укр., III, 1952, 636).

Значення в інших словниках

1. захорувати — захорува́ти дієслово доконаного виду захворіти діал.  Орфографічний словник української мови
2. захорувати — -ую, -уєш і захоріти, -ію, -ієш, док., без додатка і на що, діал. Захворіти. || за ким, перен. Болісно пережити відсутність кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. захорувати — ЗАХВОРІ́ТИ (стати хворим), ЗАНЕДУ́ЖАТИ, ЗАСЛА́БНУТИ розм., ЗАСЛА́БТИ розм., ЗАСЛАБІ́ТИ розм., ЗАЧАВЛІ́ТИ розм., РОЗНЕДУ́ЖАТИСЯ розм., РОЗХВОРІ́ТИСЯ розм., РОЗНЕМОГТИ́СЯ розм., ЗАХОРУВА́ТИ діал., ЗАХОРІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. захорувати — Захоруваты, -рую, -ешъ гл. Заболить. Камен. у. Міусск. окр. Пославъ Богъ йимъ лыхо: захорувавъ Господарь та хутко и вмеръ. МВ.  Словник української мови Грінченка