зацікавлення

ЗАЦІКА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. заціка́вити і заціка́витися.

Я слухав його дуже уважно і з великим зацікавленням ще й тому, що він оповідав якось інтригуюче, як я ніколи ще не чув (Збірник про Кроп., 1955, 338);

Він [М. Трублаїні] з почуттям міри користується різними випадковостями та іншими засобами зацікавлення читача (Іст. укр. літ., II, 1956, 149);

Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 17).

Значення в інших словниках

1. зацікавлення — заціка́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зацікавлення — див. уподобання  Словник синонімів Вусика
3. зацікавлення — -я, с. Дія і стан за знач. зацікавити і зацікавитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зацікавлення — ІНТЕРЕ́С (викликана чим-небудь увага до когось, чогось), ЗАЦІКА́ВЛЕННЯ, ЗАЦІКА́ВЛЕНІСТЬ, ЦІКА́ВІСТЬ, ЗАІНТЕРЕСО́ВАНІСТЬ. Його манив сюди інтерес до людей (П. Колесник); Я слухав його дуже уважно і з великим зацікавленням (М.  Словник синонімів української мови
5. зацікавлення — Заціка́влення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)