зашкарублий
ЗАШКАРУ́БЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зашкару́бнути.
У Микити цупкі, зашкарублі руки од роботи, як у дорослого (Вас., І, 1959, 267);
Він викладав на стіл якісь уривки паперів, просякнуті наскрізь і зашкарублі від солі (Кучер, Голод, 1961, 372).
2. у знач. прикм. Який не піддається впливові нового, прогресивного.
Ішлося про перемогу науки й техніки над старим зашкарублим побутом (Кулик, Записки консула, 1958, 62).
Словник української мови (СУМ-11)