заюшити
ЗАЮ́ШИТИ, шу, шиш, док., розм.
1. тільки 3 ос., неперех. Политися (звичайно про кров).
Кров крізь пальці цівкою заюшила… (Збірник про Кроп., 1955, 23);
В його з носа заюшила кров (Сам., II, 1958, 235).
2. перех. Покривавити, побити до крові.
Поки збіглися сусіди, брати вже встигли заюшити один одному носи (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 18);
— І встиг розглядіти того, хто говорив. Більше того, я знаю, що заюшив його Віктор Михайлович, коли він тікав з заводу під час тривоги… (Шовк., Інженери, 1956, 384);
// Залити (про кров).
Люди стинаються з людьми… кров річками ллється… заюшила вона всю землю (Мирний, IV, 1955, 333);
Пальці йому враз заюшила кров (Смолич, Мир.., 1958, 10).
Словник української мови (СУМ-11)