заячати

ЗАЯЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів).

Випливала лебедочка по воді, Дожидалась неминучої біди; Заячала, в воду вдарила крилом (Щог., Поезії, 1958, 100);

Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді (Стельмах, Хліб.., 1959, 466).

2. Почати кричати, галасувати (про людей).

Ще хотів юнак їй щось промовить, та навколо турки обступили, заячали наче хижі круки (Л. Укр., І, 1951, 388).

Значення в інших словниках

1. заячати — заяча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заячати — -чу, -чиш, док. 1》 Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів). 2》 Почати кричати, галасувати (про людей).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заячати — Заяча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). Випливала лебедочка по воді,... заячала, в воду вдарила крилом. Щог. 47.  Словник української мови Грінченка