заіскрити
ЗАІСКРИ́ТИ¹, и́ть, док. Те саме, що заіскри́тися.
Дрібні хвильки заіскрили і спалахнули багрянцем (Коз., Гарячі руки, 1960, 146);
Хлопчик побачив добре знайоме йому лице матері; очі його заграли, заіскрили радістю (Мирний, І, 1954, 323);
// безос.
Микола розмахнувся і так ударив кайлом в землю, що аж заіскрило (Ткач. Плем’я.., 1961, 48).
ЗАІСКРИ́ТИ² див. заі́скрювати.
Словник української мови (СУМ-11)