заїзний

ЗАЇ́ЗНИЙ, а, е, розм. Признач. для заїзду ( див. заї́зд² 1).

Минаючи.. Обринських, я глянув туди й побачив, що заїзна брама від дороги була відчинена (Коб., III, 1956, 51).

◊ Заї́зний двір — те саме, що заї́зд¹ 1.

Пан звелів коней зупинити коло заїзного двору і повів свою молоду у кімнати (Вовчок, І, 1955, 118).

Значення в інших словниках

1. заїзний — заї́зний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. заїзний — -а, -е, розм. Признач. для заїзду (див. заїзд II 1)). Заїзний двір — те саме, що заїзд1 1.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заїзний — Заїзни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)