заїка

ЗАЇ́КА, и, ч. і ж. Людина, яка заїкається.

— А це чий віз?.. — М-м-мій в-в-віз, — підбіг заїка-посполит, низько вклоняючись архімандритові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125);

Він трохи заїка. Коли спокійний, цього не помітно (Баш, Надія, 1960, 58).

Значення в інших словниках

1. Заїка — Заї́ка прізвище  Орфографічний словник української мови
2. заїка — див. заїкуватий  Словник синонімів Вусика
3. заїка — -и, ч. і ж. Людина, яка заїкається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заїка — Гикавий, момот  Словник чужослів Павло Штепа
5. Заїка — Заї́ка, -ки, -ці (прізв.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)