1. Словник української мови в 11 томах

заїка

ЗАЇ́КА, и, ч. і ж. Людина, яка заїкається.

— А це чий віз?.. — М-м-мій в-в-віз, — підбіг заїка-посполит, низько вклоняючись архімандритові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125);

Він трохи заїка. Коли спокійний, цього не помітно (Баш, Надія, 1960, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Заїка — Заї́ка прізвище Орфографічний словник української мови
  2. заїка — див. заїкуватий Словник синонімів Вусика
  3. заїка — -и, ч. і ж. Людина, яка заїкається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заїка — Гикавий, момот Словник чужослів Павло Штепа
  5. Заїка — Заї́ка, -ки, -ці (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)