заїхати
ЗАЇ́ХАТИ¹ див. заїжджа́ти¹.
ЗАЇ́ХАТИ², ї́ду, ї́деш, док., кому у що, по чому, вульг. Ударити кого-небудь по чомусь.
Надзорець синіє зо злості, стискає кулаки, готов першому-ліпшому заїхати в зуби (Фр., V, 1951, 416);
Дід не вгамувався, до візника кричить: — Геть іди, вертайся..! Ніхто сьогодні не поїде! Сьогодні дід Грицько гуляє! Вертайся, кажу, а то по морді заїду! (Вас., II, 1959, 531);
Ото колись заїхав мені Пилип по уху, а чоловічина він здоровий (Вишня, І, 1956, 113).
Словник української мови (СУМ-11)