збагачувач

ЗБАГА́ЧУВАЧ, а, ч.

1. техн. Пристрій в карбюраторі двигуна для збагачування пального.

Збагачувач призначений для полегшення запуску двигуна (Зерн. комбайни, 1957, 176).

2. спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, грунту і т. ін.

Значення в інших словниках

1. збагачувач — збага́чувач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. збагачувач — -а, ч. 1》 тех. Пристрій у карбюраторі двигуна для збагачування пального. 2》 спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, ґрунту тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови