збагачувач

збага́чувач

-а, ч.

1》 тех. Пристрій у карбюраторі двигуна для збагачування пального.

2》 спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, ґрунту тощо.

Значення в інших словниках

1. збагачувач — збага́чувач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. збагачувач — ЗБАГА́ЧУВАЧ, а, ч. 1. техн. Пристрій в карбюраторі двигуна для збагачування пального. Збагачувач призначений для полегшення запуску двигуна (Зерн. комбайни, 1957, 176). 2. спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, грунту і т. ін.  Словник української мови в 11 томах