збагачувач
ЗБАГА́ЧУВАЧ, а, ч.
1. техн. Пристрій в карбюраторі двигуна для збагачування пального.
Збагачувач призначений для полегшення запуску двигуна (Зерн. комбайни, 1957, 176).
2. спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, грунту і т. ін.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збагачувач — збага́чувач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- збагачувач — -а, ч. 1》 тех. Пристрій у карбюраторі двигуна для збагачування пального. 2》 спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, ґрунту тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови