збагнітувати

ЗБАГНІ́ТУВА́ТИ, і́ту́ю, і́ту́єш, док., перех., діал.

1. Док. до багні́тува́ти.

Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? (Сл. Гр.);

— У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги, аби хоч сим свого старого збагнітувати (Барв., Опов.., 1902, 188);

Той Менелай йому і носа, й вуса втяв, Збагнітував, що страх було й дивиться (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 358).

2. Знищити кого-, що-небудь.

— Думаєш, так просто збагнітувати того песика, якщо він вдень від панів не відходив, а вночі спав на килимку біля ліжка пані (Кочура, Зол. грамота, 1960, 102).

Значення в інших словниках

1. збагнітувати — збагні́тува́ти дієслово доконаного виду забруднити; зіпсувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. збагнітувати — -ітую, -ітуєш, док., перех., діал. 1》 Док. до багнітувати. 2》 Знищити кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збагнітувати — Збагнітува́ти, -ту́ю, -єш гл. Втоптать въ грязь; испортить; обезчестить. Збагнітував мою велику славу, ізняв з мене вінець мій осіянний. К. Іов. 41. Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? Ну що ж з того, що ми збагнітуємо чоловіка?...  Словник української мови Грінченка