збан
ЗБАН, а, ч., діал. Дзбан.
— Пане куме Любовицький,— мовив, хмурячись, Богдан,— чарку! За стару знайомість! Поки піниться сей збан! (Фр., XI, 1952, 217);
До пори збан воду носить (Номис, 1864, № 7772).
Словник української мови (СУМ-11)ЗБАН, а, ч., діал. Дзбан.
— Пане куме Любовицький,— мовив, хмурячись, Богдан,— чарку! За стару знайомість! Поки піниться сей збан! (Фр., XI, 1952, 217);
До пори збан воду носить (Номис, 1864, № 7772).
Словник української мови (СУМ-11)