збезлюділий

ЗБЕЗЛЮ́ДІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збезлю́діти.

Збезлюділий двір, такий тісний і гомінкий до жнив, тепер стояв великою мовчазною пусткою (Кач., Вибр., 1953, 271).

Значення в інших словниках

1. збезлюділий — збезлю́ділий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збезлюділий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збезлюдіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови