1. Словник української мови в 11 томах

збезлюділий

ЗБЕЗЛЮ́ДІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збезлю́діти.

Збезлюділий двір, такий тісний і гомінкий до жнив, тепер стояв великою мовчазною пусткою (Кач., Вибр., 1953, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збезлюділий — збезлю́ділий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збезлюділий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збезлюдіти. Великий тлумачний словник сучасної мови