збиральництво

ЗБИРА́ЛЬНИЦТВО, а, с. Збирання плодів, ягід, їстівного коріння, грибів і т. ін. як спосіб добування їжі; форма господарства.

Він [палеоліт] характеризується застосуванням людиною примітивних кам’яних знарядь праці і пануванням присвоювальних форм господарства — збиральництва і полювання (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 9).

Значення в інших словниках

1. збиральництво — збира́льництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. збиральництво — -а, с. Збирання плодів, ягід, їстівного коріння, грибів і т. ін. як спосіб добування їжі; форма господарювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови