збройно

ЗБРО́ЙНО. Присл. до збро́йний 1.

[Нартал:] Меча! Меча!.. [Старий юрист:] Вперше бачу, щоб християнин збройно боронився (Л. Укр., II, 1951, 542);

— Не словом треба боротись з ворогом, що збройно став супроти нас, а силою (Скл., Святослав, 1959, 127).

Значення в інших словниках

1. збройно — збро́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. збройно — Присл. до збройний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збройно — Збройно нар. Съ оружіемъ. Як виїдеш збройно гряничить гряниці. К. Досв. 151.  Словник української мови Грінченка