зброєносець
ЗБРОЄНО́СЕЦЬ, но́сця, ч.
1. іст. Молодий воїн середньовіччя, обов’язком якого було носити зброю лицаря, оберігати його в бою та доглядати його коня.
*У порівн. Два партизани, справді, наче вірні зброєносці, ні на крок не відходили від Обушного (Кир., Вибр., 1960, 351).
2. перен. Людина, здатна беззастережно виконувати чию-небудь волю.
Сьогоднішні гості якраз і були з тих відданих їй [Софії] зброєносців (Гончар, Таврія, 1952, 132).
Словник української мови (СУМ-11)