зброїти

ЗБРО́ЇТИ, збро́ю, збро́їш, недок., рідко. Те саме, що озбро́ювати.

— Наш [пан], дивимся, знову почав козаків зброїти, — то було розпустив, а то знову зібрав (Мирний, I, 1954, 185);

До могил героїв Повік-віків не заросте тропа. Великий дух на подвиги їх зброїв (Рильський, III, 1961, 279).

Значення в інших словниках

1. зброїти — збро́їти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зброїти — зброю, зброїш, недок., рідко. Те саме, що озброювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зброїти — ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти.  Словник синонімів української мови
4. зброїти — Збро́їти, -ро́ю, -їш гл. Вооружать. Желех.  Словник української мови Грінченка