збуджуючий

ЗБУ́ДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до збу́джувати 2-4.

Весняна ніч, розлита навколо, — це збуджуючі пахощі землі, це кличний крик птахів (Скл., М. Щорс, 1938, 46);

Під серцем затремтів збуджуючий радісний холодок (Донч., Дочка, 1950, 98).

Значення в інших словниках

1. збуджуючий — збу́джуючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збуджуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до збуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови