збуджуючий

збу́джуючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до збуджувати.

Значення в інших словниках

1. збуджуючий — збу́джуючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збуджуючий — ЗБУ́ДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до збу́джувати 2-4. Весняна ніч, розлита навколо, — це збуджуючі пахощі землі, це кличний крик птахів (Скл., М. Щорс, 1938, 46); Під серцем затремтів збуджуючий радісний холодок (Донч., Дочка, 1950, 98).  Словник української мови в 11 томах