збуй
ЗБУЙ, збу́я, ч., діал. Розбійник, грабіжник.
[Крайник:] Пропало сто дукатів! Повісьте сього збуя тут при них (Фр., IX, 1952, 337).
Словник української мови (СУМ-11)ЗБУЙ, збу́я, ч., діал. Розбійник, грабіжник.
[Крайник:] Пропало сто дукатів! Повісьте сього збуя тут при них (Фр., IX, 1952, 337).
Словник української мови (СУМ-11)