збуй —
збуя, ч., діал. Розбійник, грабіжник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збуй —
збуй вул. хуліган, розбишака (ср, ст): Мамусю, я вся тремчу. Боялася зайти до брами: стояли там якісь збуї, і я мало не вмерла зо страху (Авторка) ◊ жа́ндарм і збуй → жандарм
Лексикон львівський: поважно і на жарт
збуй —
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.
Словник синонімів української мови
збуй —
ЗБУЙ, збу́я, ч., діал. Розбійник, грабіжник. [Крайник:] Пропало сто дукатів! Повісьте сього збуя тут при них (Фр., IX, 1952, 337).
Словник української мови в 11 томах
збуй —
Збуй, збуя м. = збій 2. Ой горе, чорний збую, поб'є тя наша кров. Федьк. І. 86.
Словник української мови Грінченка