1. Словник жарґонної лексики української мови

збуй

(-я) ч.; мол. Те саме, що жлоб. ПСУМС, 28.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збуй — Збу́й: — розбійник [24;51;III,IV,IX;XII] — розбійник, бешкетник [20;33] — розбійник, розбишака [52] Словник з творів Івана Франка
  2. збуй — збуй іменник чоловічого роду, істота розбійник діал. Орфографічний словник української мови
  3. збуй — див. розбійник Словник синонімів Вусика
  4. збуй — збуя, ч., діал. Розбійник, грабіжник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. збуй — збуй вул. хуліган, розбишака (ср, ст): Мамусю, я вся тремчу. Боялася зайти до брами: стояли там якісь збуї, і я мало не вмерла зо страху (Авторка) ◊ жа́ндарм і збуй → жандарм Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. збуй — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. збуй — ЗБУЙ, збу́я, ч., діал. Розбійник, грабіжник. [Крайник:] Пропало сто дукатів! Повісьте сього збуя тут при них (Фр., IX, 1952, 337). Словник української мови в 11 томах
  8. збуй — Збуй, збуя м. = збій 2. Ой горе, чорний збую, поб'є тя наша кров. Федьк. І. 86. Словник української мови Грінченка