1. Словник жарґонної лексики української мови

звалити

(-лю, -лиш) док.

1. (звідки); крим., тюр. Здійснити втечу з колонії. БСРЖ, 526; СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 318.

2. (звідки, куди); крим., мол. Піти, поїхати звідкись, кудись. І ми звалимо за бугор. Звалимо, розумієш? (А. Кокотюха, Шлюбні ігорища жаб); <...> адже ми разом росли / намагаючись таки вирости / щоб одного разу після їжі / звалити з усіх майстерень і спортзалів / совка (С. Жадан, Балади про війну і відбудову). БСРЖ, 526.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звалити — звали́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звалити — див. звалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звалити — вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
  4. звалити — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. звалити — ЗВАЛИ́ТИ див. зва́лювати. Словник української мови в 11 томах
  6. звалити — Звалити, -ся см. звалювати, -ся. Словник української мови Грінченка