1. Словник жарґонної лексики української мови

збагрити

(-рю, -риш) док., що; крим.

1. Збути. СЖЗ, 45; ЯБМ, 2, 316.

2. Продати. У нього зависла велика партія якогось підакцизного товару, чи то горілки, чи то сигарет — вже не пам'ятаю, і підприємець, щоб не прогоріти, вирішив швиденько збагрити його в сусідній країні, де завдяки "мудрій" економічній політиці бацьки-Лукашенка, все раптом стало дефіцитом (С. Бортніков, Чистильник). ЯБМ, 2, 316.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збагрити — ЗБАГРИ́ТИ, рю́, ри́ш, кого, що, рідко. Док. до багри́ти¹. Ми погнались за тобою [Таріелом] навздогін. І тоді збагрив ти кров'ю шир земний на кілька гін (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі). Словник української мови у 20 томах