збунтований

ЗБУНТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збунтува́ти.

2. у знач. прикм. Який збунтувався, бере участь у бунті, підняв бунт.

— Ви служитель божий.. Мусите церкву зробити діючим джерелом, з якого й полинуть.. оті ваші гасла для збунтованого бидла (Ле, Наливайко, 1957, 123);

// перен. Який перебуває в стані неспокою, розбурханості і т. ін.

Отож тіло витримало, та не витримав збунтований дух… Я не залив черв’яка, що точив мене безупинно (Коцюб., І, 1955, 260);

Збунтована кров на мить затьмарила йому розум (Грим., Незакінч. роман, 1962, 16).

3. у знач. прикм. Бурхливий, неспокійний.

Течуть в лісах Карелії річки, ..збунтовані, падучі, гримучкі (Гонч., Вибр., 1959, 266);

Такої грози мені ще не доводилось бачити. Здавалось, з неба прорвався на землю збунтований океан (А.-Дав., Слово.., 1964, 83).

Значення в інших словниках

1. збунтований — збунто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збунтований — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
3. збунтований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збунтувати. 2》 у знач. прикм. Який збунтувався, бере участь у бунті, підняв бунт. || перен. Який перебуває в стані неспокою, розбурханості і т. ін. 3》 у знач. прикм. Бурхливий, неспокійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збунтований — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови