збунтувати

ЗБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до бунтува́ти.

Тоді пішли нарікання.. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (Коцюб., II, 1955, 96);

Збунтувала [Параска] проти мене ввесь мій рід (Н.-Лев., II, 1956, 17).

Значення в інших словниках

1. збунтувати — збунтува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збунтувати — див. підбурювати  Словник синонімів Вусика
3. збунтувати — -ую, -уєш, перех. Док. до бунтувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збунтувати — БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИ розм. рідше, ВОРОХО́БИТИСЯ розм. рідко. — Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. — В Італії починається повстання проти австрійського ярма.  Словник синонімів української мови
5. збунтувати — Збунтува́ти, -ту́ю, -єш гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.  Словник української мови Грінченка