збуркати

ЗБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розбудити.

Ніч. Лягли спочити в землянці із одним взводом. Не дали — збуркали і в темряву, в болото послали кудись в село за ножицями (Вас., Незібр. тв., 1941, 213);

*Образно. Се правда, я сей хлопський бунт підняв, Щоб люд сей вирвать з вашої неволі, Щоб збуркати його з важкого сну (Фр., XII, 1953, 361).

Значення в інших словниках

1. збуркати — збу́ркати дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. збуркати — -аю, -аєш, док., перех., діал. Розбудити.  Великий тлумачний словник сучасної мови