збідніння
ЗБІДНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. збідні́ти.
Робітнича аристократія, яка боїться жертв, яка побоюється «надто великого» збідніння під час революційної боротьби, не може належати до партії (Ленін, 31, 1951, 213);
Виведення із організму надмірної кількості води спричинює збідніння його на мінеральні солі, що є шкідливим для організму (Метод. викл. анат.., 1955, 150).
Словник української мови (СУМ-11)