збіднілий

ЗБІДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збідні́ти.

На духовні посади йшли звичайно збіднілі шляхтичі (Фр., XVI, 1955, 416);

Збіднілим селянам було не під силу брати участь у війнах і походах (Іст. середніх віків, 1955, 25);

Одного з тих теплих, але сумних днів, коли осіннє сонце, прощаючись із збіднілою землею, немов хоче нагадати про літню, животворну силу свою, діти гралися в саду (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 59).

Значення в інших словниках

1. збіднілий — збідні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збіднілий — Зубожілий, озлиднілий, онемощілий; (доведений до убозтва) зубожений.  Словник синонімів Караванського
3. збіднілий — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. збіднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збідніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови