збіднілий збідні́лий -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збідніти. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках збіднілий — збідні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови збіднілий — Зубожілий, озлиднілий, онемощілий; (доведений до убозтва) зубожений. Словник синонімів Караванського збіднілий — див. бідний Словник синонімів Вусика збіднілий — ЗБІДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збідні́ти. На духовні посади йшли звичайно збіднілі шляхтичі (Фр., XVI, 1955, 416); Збіднілим селянам було не під силу брати участь у війнах і походах (Іст. Словник української мови в 11 томах