збіднілий
ЗБІДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збідні́ти.
На духовні посади йшли звичайно збіднілі шляхтичі (Фр., XVI, 1955, 416);
Збіднілим селянам було не під силу брати участь у війнах і походах (Іст. середніх віків, 1955, 25);
Одного з тих теплих, але сумних днів, коли осіннє сонце, прощаючись із збіднілою землею, немов хоче нагадати про літню, животворну силу свою, діти гралися в саду (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збіднілий — збідні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- збіднілий — Зубожілий, озлиднілий, онемощілий; (доведений до убозтва) зубожений. Словник синонімів Караванського
- збіднілий — див. бідний Словник синонімів Вусика
- збіднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збідніти. Великий тлумачний словник сучасної мови