збідніння
ЗБІДНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. збідні́ти.
Робітнича аристократія, яка боїться жертв, яка побоюється «надто великого» збідніння під час революційної боротьби, не може належати до партії (Ленін, 31, 1951, 213);
Виведення із організму надмірної кількості води спричинює збідніння його на мінеральні солі, що є шкідливим для організму (Метод. викл. анат.., 1955, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збідніння — збідні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- збідніння — -я, с. Стан за знач. збідніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збідніння — Збідні́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збідніння — Збідніння, -ня с. Обѣднѣніе. Левиц. І. 296. Словник української мови Грінченка