збірка
ЗБІ́РКА, и, ж.
1. Книжка, яка містить у собі дібрані за певним принципом твори одного або кількох авторів.
Недавно київський цензор зробив мені ласку і дуже чемно повідомив, що моя збірка «З глибини» заборонена для Росії (Коцюб., III, 1956, 342);
Якщо ця невіршована поезія сподобається Вам і личитиме до складу Вашої збірки, то приймайте її до своєї гуртової праці (Мирний, V, 1955, 395);
Щодо моєї драми, то у мене просив її Стешепко для якогось полтавського видавництва (чи се збірка в пам’ять Котляревського, чи що інше, не знаю) (Л. Укр., V, 1956, 229);
— Сьогодні здав до друку останню коректуру своєї збірки лірики (Головко, II, 1957, 488);
Якщо колись він стане справжнім поетом — першу свою друковану збірку неодмінно присвятить їй (Гур., Друзі.., 1959, 54).
Збі́рка тво́рів — окреме видання творів якого-небудь автора, зібраних разом; зібрання творів.
1939 р. видано повну збірку творів Шевченка у п’яти томах (Рад. літ-во, 11, 1949, 69).
2. Те саме, що зібра́ння 4.
Гербарії поступалися місцем колекціям пташиних яєць, яйця — вітринам багатоколірних метеликів, метелики — збіркам жучиного світу (Ю. Янов., II, 1954, 85);
Музей [українського декоративного мистецтва] мав найціннішу в республіці збірку старої гути (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 35);
// Сукупність, поєднання чого-небудь однорідного.
Революційна теорія — не збірка відірваних від життя догм, які раз назавжди встановлені і сліпо приймаються на віру, а живе керівництво до практичної дії (Рад. Укр., 13.VІІ 1957, 1).
3. заст. Сход, сходка, збори.
Зранку забігав Карпо сказати, що після водосвяття збірка.— Може, і про вас будуть балакати (Мирний, III, 1954, 47);
Згадались мені кращі люди, яких-но я знав, згадалось, як на збірках однодумців маніфестували вони свою любов до народу (Коцюб., І, 1955, 259);
// Зустріч неширокого кола людей з метою розваги, розмови і т. ін.
— А недобрі ви, дівчата..,— щебетала Христя, поспішаючи за подругою на збірку до досвітчаної матері (Мирний, III, 1954, 38).
4. перев. мн. Те саме, що збо́рки.
Словник української мови (СУМ-11)