звабливий

ЗВАБЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який приваблює, манить, спокушає; манливий.

Довго бореться з хвилями плавець, а маяк так само рівно світить і не наближається. І самітному плавцеві здається, що допливти до звабливого вогника він не зможе ніколи (Трубл., Шхуна.., 1940, 253);

Пропозиція була зваблива (Гур., Новели, 1951, 120);

Ох, той звабливий ..запах борщику!.. Хоч би хоч його пахощами полоскотало ніздрі (Збан., Сеспель, 1961, 309);

Вмить передо мною промайнули щасливі дні нашого з моєю маленькою дружиною раювання: ліс, річка, моріжок і нас двоє, пустотливих, звабливих (Досв., Вибр., 1959, 56).

2. Принадний, чарівний.

Їй хотілося мати всі ці красиві, звабливі речі, жити серед них, промовляти до них, як до живих (Добр., Тече річка.., 1961, 76);

Ринулось воно [море] на південь від гір, таке величне і загадкове, таке мінливе і звабливе, що від нього не можна цілими годинами відірвати очей (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 164).

Значення в інших словниках

1. звабливий — звабли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. звабливий — Манливий, привабливий, вабливий, сил. спокусливий, звабний, знадний, знадливий; (вигляд) принадний, чарівний; пор. ЖАДАНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. звабливий — -а, -е. 1》 Який приваблює, манить, спокушає; манливий. 2》 Принадний, чарівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звабливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ...  Словник синонімів української мови
5. звабливий — Звабливий, -а, -е Обольстительный, прелестный.  Словник української мови Грінченка