звабливо

ЗВАБЛИ́ВО. Присл. до звабли́вий.

Тетяна кивнула головою, посміхнулась, її відкриті темні очі блиснули звабливо і виклично (Добр., Тече річка.., 1961, 223);

Чуєш, мій друже, звабливо запах Принадний, далекий димок експедицій, Нас нерозкриті ждуть таємниці (Дор., Тобі, народе.., 1959, 41).

Значення в інших словниках

1. звабливо — звабли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звабливо — Присл. до звабливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови