звеличений
ЗВЕЛИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звели́чити 1, 2.
Звеличений жертвами й любов’ю стояв перед сином батько (Довж., І, 1958, 340);
Подвиги героїчної полтавської підпільниці [Л. Убийвовк] оспівані в поетичних рядках, звеличені в художній прозі (Рад. Укр., 19.ХІ 1949, 3);
Виростай, Каховко, Виростай високо, У труді звеличена, У сади заквітчана (Мас., Київ. каштани, 1954, 30).
Словник української мови (СУМ-11)