звеличник

ЗВЕЛИ́ЧНИК, а, ч. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник.

Іще більшу пропасть між учнем Береста й звеличником кайзера.. копали оті привілеї в тюрмі з ласки начальника й прокурора (Козл., Ю. Крук, 1957, 496);

Довкола неї [артистки] завжди крутилось кілька її звеличників: з китицями квітів, з цукерками і навіть з віршами (Письмен. зблизька, 1958, 94).

Значення в інших словниках

1. звеличник — звели́чник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звеличник — -а, ч. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звеличник — ШАНУВА́ЛЬНИК (той, хто виявляє шану до когось, чогось, схиляється перед ким-, чим-небудь), ЦІНУВА́ЛЬНИК, ЦІНИ́ТЕЛЬ рідше, ЗВЕЛИ́ЧНИК, ЛЮБИ́ТЕЛЬ тільки чого, ПОКЛО́ННИК заст. — Дуже приємно познайомитись!...  Словник синонімів української мови