1. Словник української мови в 11 томах

звеличник

ЗВЕЛИ́ЧНИК, а, ч. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник.

Іще більшу пропасть між учнем Береста й звеличником кайзера.. копали оті привілеї в тюрмі з ласки начальника й прокурора (Козл., Ю. Крук, 1957, 496);

Довкола неї [артистки] завжди крутилось кілька її звеличників: з китицями квітів, з цукерками і навіть з віршами (Письмен. зблизька, 1958, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звеличник — звели́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звеличник — -а, ч. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звеличник — ШАНУВА́ЛЬНИК (той, хто виявляє шану до когось, чогось, схиляється перед ким-, чим-небудь), ЦІНУВА́ЛЬНИК, ЦІНИ́ТЕЛЬ рідше, ЗВЕЛИ́ЧНИК, ЛЮБИ́ТЕЛЬ тільки чого, ПОКЛО́ННИК заст. — Дуже приємно познайомитись!... Словник синонімів української мови