звеличник
ШАНУВА́ЛЬНИК (той, хто виявляє шану до когось, чогось, схиляється перед ким-, чим-небудь), ЦІНУВА́ЛЬНИК, ЦІНИ́ТЕЛЬ рідше, ЗВЕЛИ́ЧНИК, ЛЮБИ́ТЕЛЬ тільки чого, ПОКЛО́ННИК заст. — Дуже приємно познайомитись! Я пристрасний шанувальник вашого детективного таланту! (А. Крижанівський); Похвалившись новими образами, Прокопович був дуже радий, що знайшов доброго цінувальника, котрий втямив високе.. малярство (І. Нечуй-Левицький); Михайло Федорович Комаров був пристрасним цінителем старовини (М. Олійник); — Я став членом її (цариці) прибічної сторожі, довіреним воротарем, безумно закоханим звеличником, дорадником (Юліан Опільський); Я взагалі не великий любитель музики, але деякі штуки роблять на мене потрясаюче вражіння (І. Франко); Я, як прихильник української літератури й гарячий поклонник Вашого таланту, — позволю й собі прилучитися до прохання Спілки — щоб Ви дозволили видати в Галичині Ваші твори (М. Коцюбинський). — Пор. прихи́льник.
Значення в інших словниках
- звеличник — звели́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- звеличник — -а, ч. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звеличник — ЗВЕЛИ́ЧНИК, а, ч. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник. Іще більшу пропасть між учнем Береста й звеличником кайзера.. копали оті привілеї в тюрмі з ласки начальника й прокурора (Козл. Словник української мови в 11 томах