звив

ЗВИВ, у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина.

А дорога — тільки звиви, Смерть, здається, на укосі, Може, в нас шофер щасливий, Що живі ми ще і досі (Шпорта, Вибр., 1958, 252);

Шосе та залізниці вирівняли звиви річкових шляхів (Наука.., 11, 1962, 36);

// Крива або спіралеподібна лінія; закрут.

Червоні, жовті й сині квіти вишуканими звивами оповивають профілі античних богинь (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 9);

// Спіралеподібний, круговий рух чого-небудь.

Хмари завихрені в бистрому звиві (Бажан, Роки, 1957, 203).

Значення в інших словниках

1. звив — звив іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. звив — -у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина. || Крива або спіралеподібна лінія; закрут.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звив — ЗВИ́ВИНА (дугоподібний поворот або відхилення річки, дороги і т. ін.), ЗВИВ, ВИ́ГИН, ЗВІЙ розм. З-за темного, порослого кущами берега виринає на звивині човник рибалки Охріма (С. Тудор); З-за ближнього звиву переярка виринув Гвоздяєв (Н.  Словник синонімів української мови