звив
ЗВИВ, у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина.
А дорога — тільки звиви, Смерть, здається, на укосі, Може, в нас шофер щасливий, Що живі ми ще і досі (Шпорта, Вибр., 1958, 252);
Шосе та залізниці вирівняли звиви річкових шляхів (Наука.., 11, 1962, 36);
// Крива або спіралеподібна лінія; закрут.
Червоні, жовті й сині квіти вишуканими звивами оповивають профілі античних богинь (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 9);
// Спіралеподібний, круговий рух чого-небудь.
Хмари завихрені в бистрому звиві (Бажан, Роки, 1957, 203).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звив — звив іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- звив — -у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина. || Крива або спіралеподібна лінія; закрут. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звив — ЗВИ́ВИНА (дугоподібний поворот або відхилення річки, дороги і т. ін.), ЗВИВ, ВИ́ГИН, ЗВІЙ розм. З-за темного, порослого кущами берега виринає на звивині човник рибалки Охріма (С. Тудор); З-за ближнього звиву переярка виринув Гвоздяєв (Н. Словник синонімів української мови