звив

ЗВИ́ВИНА (дугоподібний поворот або відхилення річки, дороги і т. ін.), ЗВИВ, ВИ́ГИН, ЗВІЙ розм. З-за темного, порослого кущами берега виринає на звивині човник рибалки Охріма (С. Тудор); З-за ближнього звиву переярка виринув Гвоздяєв (Н. Тихий); За вигином дороги, з великої висоти, відкривається перед нами Красна долина (О. Ільченко); Двигтить.. брук, вулиця нерівними звоями посувається назад (П. Колесник). — Пор. 1. за́крут, ви́гин.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звив — звив іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. звив — -у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина. || Крива або спіралеподібна лінія; закрут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звив — ЗВИВ, у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина. А дорога — тільки звиви, Смерть, здається, на укосі, Може, в нас шофер щасливий, Що живі ми ще і досі (Шпорта, Вибр., 1958, 252); Шосе та залізниці вирівняли звиви річкових шляхів (Наука.. Словник української мови в 11 томах