звичайка

ЗВИЧА́ЙКА, и, жін., діал. Звичка.

— Чуєте, що я кажу? Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка, III, 1952, 548).

Значення в інших словниках

1. звичайка — звича́йка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. звичайка — див. звичай  Словник синонімів Вусика
3. звичайка — -и, ж., діал. Звичка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звичайка — ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал.  Словник синонімів української мови