1. Словник української мови в 11 томах

звичайка

ЗВИЧА́ЙКА, и, жін., діал. Звичка.

— Чуєте, що я кажу? Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка, III, 1952, 548).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звичайка — звича́йка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. звичайка — див. звичай Словник синонімів Вусика
  3. звичайка — -и, ж., діал. Звичка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звичайка — ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Словник синонімів української мови