звичайне
ЗВИЧА́ЙНЕ, присл., рідко. Те саме, що звича́йно 1-3.
Чому її погляд, звичайне такий холодно-байдужий, тепер блищить вогким промінням щирих, аж болючих радощів? (Л. Укр., III, 1952, 745);
Думала іти в черниці Або вбитись, утопитись, Так жаль маленьких діток стало — Звичайне, мати, що й казать (Шевч., II, 1963, 268).
Словник української мови (СУМ-11)